сніги

Dec. 20th, 2016 09:42 am
ku_bo: (Старик)
вчора впали сніги
щось таке крутилося в голові
ніби пісня що лине долиною
пригадав уявив
у дитинстві під ліхтарем
як навшпиньки стаєш
але не вистачаэ ноги
щоб побачити сніг
на гарячому склі
і сніжинки малі укривають тебе
з голови і до ніг
засипають всю видиму далечінь
як долоня лежить на твоєму плечі
а на ранок уже не розгледиш сліди
але звідкись оце відчуття
що хтось тихо блукає
між деревами уночі
ku_bo: (Старик)
ішли дощі сніги за цим дощем
погода викликала легкий щем
від вигляду фіранок і дахів
де ранок наближався до верхів
важких дерев шо дерлися в пітьму
як натовп безпорадних дітлахів
перед якими дістають сурму
і синій газ підсвічував саму
напівоголену ще досі в напівсні
примружені ще очі не ясні
та сині наче ранішня імла
що мовчки промовляла як могла
до того що і досі міцно спав
одні думки в віддалених містах
одні розмови відстані дощі
і квітень десь попереду хрущі
у сутінках що падають до ніг
займенники чомусь у однині
вона воно і він десь спить отам
вона що схожа радше на кота
кохання темрява усе що мовчазне
і він розплющить очі і засне
в кімнаті не побачивши її
чиїсь думки відчувши та чиї
хіба обличчя дівчини за склом
що тихо прихиляється чолом
до скла холодного
і дихає на скло
і так зникає ніби не було
ku_bo: (Старик)
Балкон і ранок наодинці
сусід несе пляшки порожні
ворони ніби ті ординці
в юрбі тривожній

калюжі тріскають під кроком
і листя дихає з під льоду
він цю замислював погоду
чому уроком

І тиск зашкалює у скронях
немов нагадує самому
що міра це не просто слово
і так в усьому

всі наші твори неписьменні
усі думки усі розмови
ми забуваємо щоденно
а потім знову

увы

Dec. 2nd, 2016 04:57 pm
ku_bo: (Старик)
Проблема ног
начавшись с головы
во всем меня преследует увы

лякає

Dec. 2nd, 2016 04:18 pm
ku_bo: (Старик)
гріта вода скоро стигне
та що розлита посохне
так і загоюєш стигми

листя летить кучеряве
гілки гойдаються мляво
тим і тренуєш уяву

в темряві виючим вітрі
звуках непевних спроквола
місяць опише півколо

лебеді вигнуті шиї
вата із білого цукру
погляд засмоктують вії

глянь вже нічого немає
бачиш загоїлось ніби
ось що найбільше лякає

тато

Nov. 24th, 2016 11:39 am
ku_bo: (Старик)
У глині квіти проростали
сопіли діти
зима ще поки не настала
і звісно квітень
далеким обрієм в уяві ряснів зелений
і світло місячне і мляве текло по венах
дитячим диханням в кімнатах волоссям жінки
біля вікна щасливий тато
чекав сніжинки

вы-ры

Nov. 9th, 2016 09:43 am
ku_bo: (Старик)
дворы российские молчали
умокла в сквере детвора
чтоб разобраться для начала
чмо клинтон все же или трамп
ku_bo: (Байда)
і її погляд у твої очі
кричить тобі на відомій мові
що ти отримаєш все що хочеш
бо ваші погляди випадкові
зчепились разом і сил не стало
відвести їх і пірнути в натовп
і серце прагне не битись стало
і місця мало і забагато
на двох у темряві ваших кроків
в під’їзді біля твоєї хати
десь поміж міста його толоки
у ліжку де вам утім не спати
ku_bo: (Старик)
и каждый раз
смотря в пейзаж осенний
под гнетом холодов и невезений
внутри во мгле погашенная люстра
и на трубу глядит поэт Есенин
не видя мотивации к искусству
ku_bo: (Старик)
І далі дивися як падають яблука
як садом кружляє останній метелик
як день уповільнює рух по обіді
і листя шепоче осінню молитву
ось берег ось плити
з крихкого бетону
ось вересень поруч стоїть з таксофоном
і слухавку тисне до скроні як бритву
ось сонце холодне із відтінком міді
ось повна торбина назбираних мідій
і потяг чекає за три дні на втечу
і поруч з тобою лежить безкінечність
три кроки до краю і світ замовкає
і серце хапається ритмом за хвилі
ми злі і безсилі ми мокрі і голі
ми бачимо правду у лініях долі
та все ж не говоримо правду уперто
і ребра нічийним дном моря обтерті
лишають сліди незакінчених ліній
на цьому піску як гончар в вогкій глині
на лівій щоці на закінченій днині
і запахом шкіри і присмаком дині
між сонцем обпечених гострих лопаток
здається я все пам'ятаю донині

сама

Oct. 20th, 2016 12:55 pm
ku_bo: (Байда)
Этот город полон дерьма если не веришь в окно сама молча смотри минуту подряд
если многое говорят значит о чем-то таком молчат что прожигает внутри дыру
я наверно когда умру здесь останусь вот так лежать желтыми листьями на гаражах
бликами стекол на кирпиче снегом тающим на плече не поминая что было у нас
в кухне синим дрожащий газ кошки черной зеленый глаз сумерки в комнату сквозь окно
падают на пол как дождь на дно озера высохшего за день я что уже неизвестно где
в сумерках полностью растворен слушаю крики на снег ворон севших греться на дымоход
разный итог и один исход разная степень родства и сил ждать до лета а дальше в синь
выйти по зелени по траве с мыслью одной в пустой голове дай сигарету а лучше две
господи нам из твоих палестин не вернуться не доползти и последнею из утех
будет как и у всех у тех в небо смотрящих а не вперед ждущих знака который год
не получивших благих вестей спящих до ломоты костей зиму с выходом в гастроном
ждущим под световым пятном в бликах едущих мимо нас не сводящих холодных глаз
с жирных плотно идущих туч между снежных огромных куч с видом будто нашли ответ
время есть жаль что Бога нет вместо церквей будет сто ракет в небо несущих своих прихожан
мимо листьев на гаражах от пустых городских витрин пять четыре четыре три
два один и под вой турбин оставаясь лежать один глядя как улетают те
на огне к сплошной темноте чтобы глядя на пустоту не замечать пустоты внутри
образ с подобием говорит ясно чем исправляя горб смертию смерть наконец поправ
выйди и вымолвить ты неправ выйди и вызови на прямоту всю эту пустоту

April 2017

S M T W T F S
      1
2 34 5678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 25th, 2017 02:23 am
Powered by Dreamwidth Studios