ku_bo: (Старик)
Блукати
не відчуваючи втоми
тікати від гостей міста й країни
засинати на холоднім піску спираючись спиною на шезлонг поки сонечка покидають схованки і йдуть грітися натовпом на руки і куртку
і коли море холодне обпалює ноги і збиває дихання доходить до ребер забувати минуле
замовкати у тиші і знову рушати у стомлене місто крізь дивні квартали
крізь вулиці людні
й безлюдні двори
де коти і каштани
вже майже запалюють свічку наступного року
і кроки лиш кроки і кроки
і сон на піску попри хвилі
ku_bo: (Старик)
Він каже - ще певно три роки. Ми з нею купимо дім у Іспанії чи Португалії. Будемо жити там де тепло і море. З мене вистачить холоду і туманів. Радше два роки - певно що два.

Ми сидимо десь у горах – англієць і чех, австрієць і німець. Говоримо про найближчі плани. Для мене найближчі плани - це повернутись додому і прожити ще місяць. Для нього - найближчі три роки. І все певно тому, що я не здатний прогнозувати на довше, живучі у країні, яка за десять років кинула уже тричі лише на внутрішній валюті, де голова нацбанку публікує свої заощадження у доларах в основному, а потім каже, що винен пересічний українець, бо не довіряє Гривні і продає її за першого шансу.

Колись давно запитав у нього - а що як фунт зненацька впаде? Що як твої заощадження втратять будь-який сенс, що як ти збіднієш за один день? Він подивився на мене, намагаючись осягнути слова, а потім на пальцях, наче дитині спробував пояснити. Ось, розумієш, я ходжу у один і той самий тенісний клуб щосуботи, після того іду у той самий паб, п'ю те саме пиво під фіш енд чіпс. Так, за тридцять років пиво стало дещо дорожче, але це те саме пиво майже за ті самі гроші. Власники клубу і пабу - ті самі люди. Нічого не може змінитися отак просто.

Ось життєва мудрість англійця. Із цим мені летіти додому, де все стає іншим за одну лише ніч, де все, на що можеш покластися - це неприємності. Вони неодмінно прийдуть.
ku_bo: (Старик)
зустрів його чуєш

після років темряви набору ваги відходняків обшуків
обнону у тачці під вікнами торгівлі усім чим тільки можна
він йшов по вулиці вгору ніби робив собі щось символічне
так принаймні спершу здалося
була пуста вулиця
як ми любимо ті хто тут виріс
порожня вулиця нагадує дитинство надто у темряві
удень вона більше не схожа на себе за браком місця
в присутності надлишку перехожих відсутності часу
вночі усе тут стоїть
здається що й серце перестає рахувати секунди до вимкнення
життя безкінечне нескінченна ця ніч
і спокій і тиша
ти знаєш в асфальті кожну щілину і кожну тут браму
кожні сарайні двері
вночі це наш ніби втрачений берег
ми вийшли на нього і йдемо пісками шукаючи мушлі

ось він іде вгору порожньою вулицею
і жовтий ліхтар з’їда жовтизну на обличчі
піднімає голову бачить мене всміхається і вповільнює крок
і там вже над ямою куди прагне ця вулиця з обох боків ми тиснемо руки
він закурює і пропонує мені
мене вистачає на посмішку
хитання головою на знак відмови і запитання ну як

він каже все добре і йде далі угору
я кажу усе добре і прямую униз
і щось символічне у напрямках наших шляхів
не дає мені спати

сяйво

Jul. 5th, 2016 03:33 pm
ku_bo: (Старик)
Коли ночі такі місячні і сяйво їх стирчить тобі в горлі, а слово «майже» нічого не варте – сидітимеш перед виїздом у чергове нікуди в домі де сплять твої діти, навіть не намагаючись зазирнути до них учергове, бо так ніби тихше тобі усередині. І нова дорога покличе в четверту ранку 22 червня. Як німецька дивізія перейдеш поріг і не гадатимеш більше, що чекає на тебе. Бо це є твій дім – місце з якого вже вийшов і друге – у яке не прибув.

Дорога знікуди в нікуди із виглядом ніби ти все вже давно розумієш. Повітря так бракне в легенях, але ж не усякого бракне. Можливо, того, що пахне дитинством, лежить тобі в серці і з цим вже нічого не вдієш. Учора там хтось просинався у темній кімнаті від запаху Кримської ночі бо чорний мускат вже зацвів і звідкись прийшов запах хвої, легкий післясмак тютюну у портвейні і шепіт вітрів у машини із люком у небо. Ось. Ось воно – що ти шукав і більше не треба. Лише обганяти машини у ранішній димці. Лише купувати пальне на запилених станціях влітку. Лише розгортати тобі непотрібні сторінки дорожніх буклетів із мапами з білих полиць і знати, що все це не сниться тобі. Це не сниться.

Все те, що відірване з Read more... )
ku_bo: (Старик)
Механіка всесвіту нез'ясовна
м'якоть світанку
хрущ у глечику шурхотить до того нечувано
на гачок упіймана жаба
уночі їжак хазяїн на ганку
хрущів чатує
слід долоні в бетонних відливах будинку
слід заснулої скроні на полишеній подушці в травні

твій гарячий ще погляд не розтане ніяк сітківці
так мисливці розходяться зранку
перевірити власні тенета
ти на березі інтернету ледь утримуєш ранішній погляд
на заплетенні літер на двокрапках потреби у їжі
твоя посмішка хижа та йому це іще непомітно
ти здаєшся тендітна ти здаєшся йому незваблива
він як риба з відливу не тікає лишаючись поруч
а вода покида його зябри і гребінь на спині
його очі ще сині і він думає ти ще тікаєш
але сам вже у пастці ти зранку занадто вродлива
і нема йому діла до часу що є до припливу
чи його дочекає він тут на піску проти ночі
море йде і шепоче йому
залишайся щасливим
ku_bo: (Байда)
Вся наша тиснява

Відтак, і нахабність буває красива, як біг гончаків, що гарні лише у гонитві. Так само і люди – майстерність у чомусь чи схильність їх робить красивими. Нерідко жінки полюбляють дивитись на того, хто справді їм треба – на руки, на рухи, на вираз обличчя, на кожну їх зморшку на лобі – на всю цю серйозність. О, це треба бачити – жіноче обличчя світліє, вкривається вічністю, спокоєм. Так дивляться лише батьки на дітей і жінка на того, що любить, та поки ще добре не знає.

Уся наша тиснява, усі наші рухи, усе що ми мали б згадати з минулих життів – у цьому моменті. Коли відчуваєш цю тишу, прискіпливий погляд, та ще не збагнув, як миттю розмова скінчилась. Причини не знаєш, та передчуваєш цей погляд, підводиш обличчя від справи своєї, і бачиш її, що покинула все і сидить, посміхаючись поруч і трохи подалі, щоб не заважати й дивиться мовчки, як ти щось майструєш, як навіть ти ріжеш цибулю, як перегортаєш сторінку. В хвилину, коли захопився й нічого не бачиш – вона тебе бачить найкраще. Ім’я її – жінка…

Порушена тиша, автобус іде від зупинки, ворони на гілках весь день оббивають горіхи. Read more... )

April 2017

S M T W T F S
      1
2 34 5678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 25th, 2017 10:51 am
Powered by Dreamwidth Studios