ku_bo: (Старик)
Вірне тлумачення літа вичавлене спожите
де ізоляторів грона тиснуть на стиглеє жито
і попри всі заборони хочеться жити і жити
так щоб не було нащадкам що про це все розказати
ось тобі кеди крилаті ось твій порожній хрещатик
ось тобі в колір сорочка
їж свій пломбір по шматочку в небо дивися за хмари
ось твої перші стожари
жевріють як її очі
ось вони перші три ночі що ти не спиш до світання
ось твоє перше кохання теплим піском у долоні
ось її щоки солоні вчать тебе чіткості ліній
жовтогарячий і синій ось горизонт проступає
море камінчиком грає біля литок і відчутно
як піднімається ртутне це відчуття величезне
світ геть в очах її щезне і за секунду до краю подумки скажеш я знаю
що ви робили тим літом вичавлені і спожиті
я вас тепер підміняю
так і єднається зграя тим що не кажуть нікому
що тим не менше до скону всі будуть мовчки робити
йти від дороги у жито красти чужу кукурудзу соняшник рвати до хати
думку що все це безглуздо
просто не помічати

діти

Feb. 6th, 2017 03:23 pm
ku_bo: (Старик)
діти в тролейбусі мружать очі
хочеться спати та сон щоночі
надто складна і нудна робота
діти питають чи вже субота
шморгають носом куйовдять коси
бачать зірки де випали роси
ходять і кажуть шляхом коротким
крутять литками їдять солодке
в пащі тварин простягають руки
мамині речі татові штуки
ті що не можна малим чіпати
спати лягати колготи халати
чистити зуби дурне робити
повільно ходити їсти помите
стригти волосся шукати одежу
серед кімнати замкову вежу
знову складати на ніч в коробку
ночі задовгі дні закороткі
ku_bo: (Старик)
Він каже - ще певно три роки. Ми з нею купимо дім у Іспанії чи Португалії. Будемо жити там де тепло і море. З мене вистачить холоду і туманів. Радше два роки - певно що два.

Ми сидимо десь у горах – англієць і чех, австрієць і німець. Говоримо про найближчі плани. Для мене найближчі плани - це повернутись додому і прожити ще місяць. Для нього - найближчі три роки. І все певно тому, що я не здатний прогнозувати на довше, живучі у країні, яка за десять років кинула уже тричі лише на внутрішній валюті, де голова нацбанку публікує свої заощадження у доларах в основному, а потім каже, що винен пересічний українець, бо не довіряє Гривні і продає її за першого шансу.

Колись давно запитав у нього - а що як фунт зненацька впаде? Що як твої заощадження втратять будь-який сенс, що як ти збіднієш за один день? Він подивився на мене, намагаючись осягнути слова, а потім на пальцях, наче дитині спробував пояснити. Ось, розумієш, я ходжу у один і той самий тенісний клуб щосуботи, після того іду у той самий паб, п'ю те саме пиво під фіш енд чіпс. Так, за тридцять років пиво стало дещо дорожче, але це те саме пиво майже за ті самі гроші. Власники клубу і пабу - ті самі люди. Нічого не може змінитися отак просто.

Ось життєва мудрість англійця. Із цим мені летіти додому, де все стає іншим за одну лише ніч, де все, на що можеш покластися - це неприємності. Вони неодмінно прийдуть.
ku_bo: (Байда)
Він тоді водієм працював. Когось із начальства возив. До нас іще німка приїхала – як її звали? Шлагбаум – прізвище. Така нічого була, як на німку. Зо три місяці нудилася біля нас – літо, спека. І оце якось він її кудись там повіз – ні слова німецькою. Коли приїхали – вона така з червоними щоками, сяє як сонях – він теж на підйомі. Проходять повз нас, а у них трава у волоссі. Літо ж було – ліси навкруги. І ми йому – вітаєм з поверненням!

Семеро співають тихо, а потім гучно, а потім знов тихо. Повна церква людей і свічкою страшно підпалити комусь одежу чи хустку. Двері розчинені навстіж і з вулиці гавкіт доносить, і краплі на металевім одвірку бринять у грудневій відлизі. Діти кидають петарду – одну, потім другу і третю – потужнішу набагато. Собака знов гавкає, біжить кудись за будинки і гавкіт тихішає. Вітер з вулиці задуває холод й вологу, коліно німіє і вже несила стояти. Семеро знову співають і жіночій хорал їх підхоплює. Я ніби приходжу до тями і намагаюся повторити слова з їхньої пісні – душу усопшого раба твого. Вчора привезли в закритій труні. З полону не повернувся.

І Бондаря книга у голові крутиться – і тим що в гробах, тим що в гробах. І літо, і трава у волоссі.
ku_bo: (Байда)
Ночі задовгі. Читання в темряві під звуки музики. Недостатність сну і уваги. Ми всі виглядаємо стомлено схоже. Дівчина з модного гурту проходить повз барну стійку і всміхається чемно. В кімнаті паління точиться найважливіша розмова всіх проти всіх і заради усього.
Виснажені і щасливі ми покидаємо сцени й приміщення, очі оточуючих кажуть що продовження скоріше не буде. Ми виходим завчасно і йдемо напівтемною вулицею, тримаючи одне одного, підпираючи усім тілом, як двоє п’яничок.
Хтось проноситься в тачці, бачить нас і маше руками, сигналячи в темряву. Я не встигаю угледіти хто.

тато

Nov. 24th, 2016 11:39 am
ku_bo: (Старик)
У глині квіти проростали
сопіли діти
зима ще поки не настала
і звісно квітень
далеким обрієм в уяві ряснів зелений
і світло місячне і мляве текло по венах
дитячим диханням в кімнатах волоссям жінки
біля вікна щасливий тато
чекав сніжинки

ku_bo: (Vasyl)
Мовчи і слухавку не бери я тиждень слухатиму вітри
і не промовлю твоє ім’я не визнаватиму що моя
і тільки з пагорба уночі де річка в кризі собі тече
я набиратиму номер твій і буду слухати важкість вій
коли ти дивишся на екран така собі постановка драм
без драми власне без сенсу меж чи ти кохаєш мене
авжеж
чи я кохаю тебе
о так
це просто як завести кота
відкрити двері щоб увійшов і лише потім з нього мішок
стягнути в темряві уночі наосліп ніби свої ключі
шукати в куртці на вішаку і уявляти якусь таку
з двома ногами двома грудьми асоціюючись не з людьми
а с простирадлами у стіни з відбитком губ на чужій спині
з відвертим видихом жаром тіл з усім що досі на самоті
в передчутті відганяло сон і знов у чортове колесо
ставати в чергу як дітлахи привіт сансаро прости гріхи
а краще все залиши як є бо свій до свого лиш по своє
ітиме й братиме досхочу допоки сльози не протечуть
і змиють зайве усе твоє усе що власне у тебе є
окрім вітрів на пустій горі щоб через тишу ти не здурів
окрім скрипіння важких дерев окрім склепіння що вже старе
над головою висить без меж чи я кохаю тебе
авжеж
але пробач мені цей буддизм не більше власне ковтка води
долоні пальців на скроні і речей що будуть твої й мої
відтак і слухавку не бери відтак не згадуй про номери
самотніх меж і пустих образ всього що станеться котрий раз
коли ти вимовиш головне кохай мене відпусти мене

дякую

Sep. 18th, 2016 04:13 pm
ku_bo: (Старик)
Просто дякую за це літо
за його три останні тижні
за відчужене і розбите
за приховане і безгрішне
замовкання і ясний погляд
сині очі і карі очі
за волосся відтінків поля
за зітхання їх проти ночі
ці смішки і бої без ліку
за характери норовливі
буду вдячний тобі довіку
біля моря за літню зливу
а тепер коли все так стрімко
і за здогадку що ці діти
наче повна поштова скринька
із листами що пише вчитель
і складає їх просто в сумку
та й говорить неси хороший
із лукавим дідівським сумом
випадковому листоноші
ku_bo: (Старик)
Зношений світ наш
прорветься стара мішковина
ми посипемось з нього
як цибуля достигла у жовтень
перед першим морозом ...
Він погляне на нас
якось надто серйозно
і морозом укриється спина
сім одеж наших жовтих
наче поглядом зніме
цей піде на яєшню
цей потрапить у лечо
цей закотиться в глечик
і пролежить там зиму
ці а як бути з цими
що свій потяг сердечний
не послабили досі
що у вир безкінечний
не промовили
досить
ku_bo: (Старик)
Так буяє весна
і останнім вкривається зеленню виноград
а передостаннім дуб
ти ідеш відчуваючи землю на смак
не стишуючи ходу
розкривається листя а у ньому наступна зима
та зима про це диво здається не знає сама
ось твій клапоть землі ось лопата ось шлях у роках
все складається з того що тримаєш в руках
це ти бачив із неба коли повертався назад
це подвір'я мале цей будинок старий
і цей сад
ku_bo: (Старик)
Таксі в цьому місті
везе тебе двадцять хвилин у інший кінець
і поки доїдеш
диспетчер в ефірі промовить адресу
ледь не кожної з твоїх колишніх
чи не всіх загублених друзів

і поки в обличчя заглянеш згадаєш по черзі
усмішку слово що взяте від кожного
за двадцять хвилин майнуть тридцять років
за двадцять хвилин усе знову згасне

іще десять кроків у жерло вокзалу
щоб знову поїхати та не назавжди
щоб знов повернутись
бо хто пам’ятатиме їхнє обличчя
будинок і вулицю

і деколи
власне здебільшого
я почуваюся сторожем
полишених вулиць


В альбом "ОК"

Таксі в цьому місті везе тебе двадцять хвилин у інший кінець і поки доїдеш диспетчер в ефірі промовить адресу колишньої , друзів котрих не побачиш ніколи церква святого Миколи крізь дерева рябить і поки в обличчя заглянеш згадаєш по черзі усмішку і слово що взяте від кожного за двадцять хвилин майнуть тридцять років за двадцять хвилин усе знову згасне іще двадцять кроків у жерло вокзалу щоб знову поїхати та не назавжди щоб знов повернутись бо хто пам’ятатиме їхні обличчя будинок і вулицю і деколи власне здебільшого я почуваюся сторожем полишених вулиць


ku_bo: (Старик)

Зовсім не хотілось говорити і курити більше не лишилось

ось тобі гляди метеорити ось твоя роздовбана машина

тиждень спеки майже наостанок літо йде з гори хоч і поволі

ми чужі тепер вже мабуть стали ми чужі думками і перстами

як торік обрізані тополі


це знайомся діти у кіоска це гляди їх класна керівничка

хлопчик що ховає папіроси в запалі впускає запальничку

схожий чимось на мене самого схожий з тим кого ти полюбила

зіл із листям куриться дорога пам’ять в голові вкриває пилом

ось гляди уже нема нікого


ku_bo: (Старик)
так сталося може що більшого ми й не просили
дай Боже нам сили на цю вже напевне останню
і вкрай небезпечну та все ж таки спробу кохати
чи бути коханим кого чому більше навчили
роки повсякденної праці

у всякому разі у жодному разі
у ближнього в оці шукаємо дерево зради
шукаємо вади що так нам чудово знайомі
і саме такого заради інакшого не попросили
втрачаючи вітер в легенях і сонце у скронях і світло в повіках
втрачаючи сили кохати довіку
когось кого навіть не знаєш
але не кохати не ладен
ось шмат шоколаду та яблука з віскі
ось спалахи в очі коли ти вже близько і бачиш
як очі її у твої зазирнули
і там вже втопились
бо звуки зникають і запахи у перевазі
у кожному разі тепер ви єдині тут люди
у жодному разі не Read more... )
IMG_20150808_215653[1]
ku_bo: (Байда)
Вся наша тиснява

Відтак, і нахабність буває красива, як біг гончаків, що гарні лише у гонитві. Так само і люди – майстерність у чомусь чи схильність їх робить красивими. Нерідко жінки полюбляють дивитись на того, хто справді їм треба – на руки, на рухи, на вираз обличчя, на кожну їх зморшку на лобі – на всю цю серйозність. О, це треба бачити – жіноче обличчя світліє, вкривається вічністю, спокоєм. Так дивляться лише батьки на дітей і жінка на того, що любить, та поки ще добре не знає.

Уся наша тиснява, усі наші рухи, усе що ми мали б згадати з минулих життів – у цьому моменті. Коли відчуваєш цю тишу, прискіпливий погляд, та ще не збагнув, як миттю розмова скінчилась. Причини не знаєш, та передчуваєш цей погляд, підводиш обличчя від справи своєї, і бачиш її, що покинула все і сидить, посміхаючись поруч і трохи подалі, щоб не заважати й дивиться мовчки, як ти щось майструєш, як навіть ти ріжеш цибулю, як перегортаєш сторінку. В хвилину, коли захопився й нічого не бачиш – вона тебе бачить найкраще. Ім’я її – жінка…

Порушена тиша, автобус іде від зупинки, ворони на гілках весь день оббивають горіхи. Read more... )
ku_bo: (Старик)
Кожного разу як дякуєш Богові
дякуєш другові
нерозпочатому діалогові
чужому порогові
в будь-який день у правиці простягнутій
в теплих словах подорожному
кожній непевній хвилині у пам’яті
подиху кожному
ku_bo: (Vasyl)
Такі були часи – такі часи,
що як захочеш дещо розказати,
то хтось тобі напевне не даси,
чи сам собі вкоротиш язика,
бо говорити – значить вихваляти,
а вихвалятись зась для козака.
Така була історія якась.

Поганого не пити і не їсти,
Не думати, тим більше говорити,
один поперед одного не лізти
бо ж не туристи.

Оце воно і є – найперший звичай,
як люди часто роблять в електричках –
перон порожній, напханий вагон
і гомін людський різної породи,
і мову чути з заходу і сходу,
так ніби башту в Вавилоні ми
відбудували щойно, зрозумівши,
що нас Господь за це нагородив
нерозумінням,
непорозумінням,
і це одне із вічних його див.

Доба щоночі хилиться в добу,
Багато хто вже вочевидь в Read more... )
ku_bo: (Байда)
Коли забуваєш навіть обличчя
минуле триває у формі звичок,
у поворотах до закапелків,
де під дощами мокне веселка.

Влітку і ввечері десь у липні
липовий цвіт до підошов липне,
руки рушають шукать цигарки
в декількох кроках від школи і парку.

Стежки змінити все ж таки важко,
і на відміну від міста і ліжка
– кава без цукру, зайва є ложка,
ось поворот, перехід через арку.

Кішка руда, на розі волошки,
черга за хлібом, вулична сварка
тихо ідеш як зі школи, від дошки
в запах трави і мотокосарки.

Тиха розмова поміж дерева,
кроки повільні потроху стихають.
Чуєш, людино далека і кревна,
вдома кипить кавоварка.

Виллєш усю і на двір кавувати,
терти горнятко гірке наче присмак,
тих, кого як пригадаєш обличчя,
щось тобі тисне.
ku_bo: (Байда)

Знаєш

то все ж таки певний фен-шуй

варити у ввечері липневий борщ

бо до завтра відчув вже замало часу

чекати дітей із прогулянки

й тишком

відкоркувати пляшку

від друга з далеких мандрівок

                          

то щастя яке не купити за гроші

останній день липня завершити в справі

що сумнів не викличе

коли розумієш що якби і мав останню годину

робив би те саме

варив дітям борщ чекав їх додому

розгойдував пляшку й писав оці літери

на вигляд неважко

тож я сподіваюсь

у тебе тепер є небо і зорі

велика вода доки вистачить зору

і сосни що ввечері линуть до неба

і може звичайно нам більшого треба

та чогось забракло

в житті забагато вокзалів

замало людей до яких

виїжджаєш опівночі тишком

та я сподіваюсь ти матимеш книжку

від мене

про тебе

про все це

про серце

і небо

хоч щось та на згадку

ku_bo: (Старик)
трамвай зупиняється люди мерщій
покинуть юрбою червоні вагони
і сивий кондуктор неголену щіть
притисне до скла і тепло на душі
розіллється м'яко дістане до скроні
і він на секунду на очі долоні
складе і згадає ровер в гаражі
що лагодить десятирічний хлопчисько
побачить себе дуже чітко і зблизька
малий посміхнеться і геть побіжить

April 2017

S M T W T F S
      1
2 34 5678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 25th, 2017 10:46 am
Powered by Dreamwidth Studios