ku_bo: (Старик)
И эти плавники
взмывают в небеса
и там наверняка
им лучше чем внизу
один из тех кого
они домой несут
смолкает в синеве
увидев полосу
и говорит привет
кому не зная сам

ku_bo: (Старик)
так сталося може що більшого ми й не просили
дай Боже нам сили на цю вже напевне останню
і вкрай небезпечну та все ж таки спробу кохати
чи бути коханим кого чому більше навчили
роки повсякденної праці

у всякому разі у жодному разі
у ближнього в оці шукаємо дерево зради
шукаємо вади що так нам чудово знайомі
і саме такого заради інакшого не попросили
втрачаючи вітер в легенях і сонце у скронях і світло в повіках
втрачаючи сили кохати довіку
когось кого навіть не знаєш
але не кохати не ладен
ось шмат шоколаду та яблука з віскі
ось спалахи в очі коли ти вже близько і бачиш
як очі її у твої зазирнули
і там вже втопились
бо звуки зникають і запахи у перевазі
у кожному разі тепер ви єдині тут люди
у жодному разі не Read more... )
IMG_20150808_215653[1]

тепло

Nov. 20th, 2015 10:04 am
ku_bo: (Старик)
не видмухай тепло із прибраних полів
з полишених степів із серця що пусте
так мало у житті хотів і розумів
та все що справді є
звичайне і просте

мотиви цих пісень звичайні і прості
мотиви цих людей прекрасні і сумні
І місяць до ставку поміж долоні втік
і впав до її ніг
і світиться на дні

не видмухай тепло зі згашених багать
із лісу що його Read more... )
ku_bo: (Старик)
шукати знайдене
в майбутнє заглядати
ключі крутити ніби оберіг
дерева у тумані наче грати
і очі в ньому наче ліхтарі
щоб темні окуляри надягати
не спить двірник
не сплять газетярі
і певно десь іще не сплять солдати
дитина спить в кімнаті нагорі
і їй про все це не потрібно знати
IMG_20151112_173225
ku_bo: (Старик)

— Ми робимо все, що від нас залежить. А що залежить від нас далеко не все, то й покладатись потрібно не лише на нас. Більшість життєвих негараздів та душевних сумнівів походять від нашого небажання щоденно поділяти наші вчинки на добрі й погані. Ми маємо нашу любов, проте не завжди нею користаємось. Ми маємо страх і покладаємось на нього більше, аніж потрібно. Життя має лише два шляхи: один веде до раю, інший — до пекла. Щоправда, у багатьох місцях вони перетинаються.

(с) Жадан

ku_bo: (Байда)
розлилася тиша над містом над дахом у хаті
трамвай відсахнувся від себе у темній вітрині
ми були крилаті ми знали про те що крилаті
і пір’я літало в кімнаті із крил та з перини

ми бачили руки лиш руки і рухи і очі
і крила могутні незвично тяжіли на спині
так було щоночі так було щодня і щоночі
і зорі дивились крізь вікна достиглі і сині
Read more... )

ku_bo: (Старик)
IMG_20150817_074415

У мальчишек содранные колени
у мальчишек небо и пеликаны
и карманы лени и по стакану
газировки каждому члену банды
у мальчишек рыбы полны шаланды
и глотать болит потому что кто-то
прихватил пломбира чуть больше квоты
и гуляет ветер и треплет волос
и вода тепла по краям залива
на всю жизнь в ушах остается голос
осторожно рыба в реке пуглива
и отец идет впереди с подсаком
за его плечами садится солнце

вдоль июня в поле краснеют маки

осторожен будь если злы собаки
аккуратен Read more... )
ku_bo: (Байда)
Так витікало життя
в отвори у горищах
протягом по долоні по голові і вище
подих надто важкий
ніби за все що не вийшло
вибачення просити
марна але потрібна дія безповоротна
гавкає пес на ворота і ланцюгом лякає
перших нічних перехожих
ліжечка із ляльками так на дорослих схожі
в ліжечках зі страхами
ти усе переможеш
в тому числі і мене
клятий оцей іменник що не дає спочину
чортова ця причина
з місяцем між дахами
ніби живе кохання
із твоїми очима

IMG_20151024_150317
Read more... )

к

Sep. 11th, 2015 05:01 pm
ku_bo: (Байда)
IMG_20150826_193205

присмеркові карпати
місце де ворон літатиме поруч
і їхня юрба зійде на галявині в коло
біля одного з них
і крила свистять над тобою допоки ти спиш
під небом безкраїм на килимі з афен
де камінь тріщить за спиною бо завжди хтось є там
бо ти там ніколи не будеш один
і навіть якщо обернешся зненацька
побачиш лиш ліс що дихає в спину
і сонце іде звідси вниз
туди у долину де зайвий живе цілий світ
у червні в ущелинах лід
і хмари немов кораблі
поволі повзуть
через нахил Землі
ku_bo: (Vasyl)
А нам то что? Пол лета на крови. Ползем к границе, роем под собой. А нам-то что? А нам то что? А им?
А разве им не страшно, что в любой из этих дней они придут домой, кто неживой, кто вовсе не придет?
Вторая рота, шагом марш вперед! Вторая рота, третий полувзвод, бетонный блок, блиндаж, сосновый свод,
Вода по косточки и холодно везде. В полутораметровой борозде мы все сидим – кто курит, кто молчит,
На улице от дома кирпичи лежат везде вразброс – не вешай нос… Не твой же дом и улица не та, А чья она?
И чья вина тогда?

Кто звал сюда приезжий этот сброд? Траншея, бруствер и сосновый свод, и чайник на огне почти кипит.
Кто мог подумать, что подобный быт нам встретится с тобою к тридцати, и мы привыкнем, Господи прости,
К такому положению вещей? Кто выдумал все это и вообще – двадцатый, двадцать первый это век?
Скажи сейчас, не поднимая век, с горячей кружкой в глине, в сапогах, в несчастной сотне метров от врага,
Какой сегодня год и день какой, лишь только ощущая под рукой холодный автомат, пока молчит,
Дымок из печки, кофе что горчит совсем не так, как он горчит в тылу, Адмиралтейство и его иглу,
Прогулку Питером, вечерние огни… А эти там? Вот эти – кто они? Вон в тех окопах, где стоит вода?
Зачем они приехали сюда?

Зачем мы снова Read more... )
ku_bo: (Байда)
С поста Мери Поппинс теперь тебе не уйти
погода приходит сюда с твоего крыльца
ты изредка пишешь – погода на полпути
и я замечаю черты твоего лица
в сиреневой дымке густых грозовых облаков
и гиперборейских ветрах что приходят в дом
в небесную кружку вливается молоко
земля замерзает внутри покрываясь льдом
а после весна зеленеет в словах твоих
и теплым становится втер с твоих холмов
бывает погода касается лишь двоих
становится чем-то общим для двух домов
IMG_20150703_161217[1]



дещо

Jun. 17th, 2015 11:51 am
ku_bo: (Старик)
Виключно власним коштом і неможна інакше
через державну пошту слово стає не нашим
і обертає землю йдучи до когось в руки
хто розверта конверти щоб почуття розлуки
дещо призупинити дещо сховати дещо
утамувати збити наче йому не вперше

вітер обличчя плеще злива опісля спеки
в травні згоряють плечі червень в гнізді лелеки
в серпні холодні роси яблука у тумані
вересень безголосий стрічки передостанні
літери йдуть з-під серця наче жовтневі зливи
Господи хай усе це буде також із ними

IMG_20150614_091927[1]
ku_bo: (Старик)
Живы и веселы не слишком здоровы
инъекции кончились есть таблетки
война идет на восточном фронте
хочу спросить ну как ты там детка
наши дела не шибко приятны
сижу здесь один в половине второго
вдыхаю дымок выдыхаю обратно
стараясь в себе не держать плохого
стараясь не брать ничего так близко
сжигая чтоб греться твои записки
в холодной комнате у камина
вчера урал разнесло на мине
сегодня стрельба почти до рассвета
зимой все мысли дожить до лета
а летом и времени сгинуть нету
да и весной велика ль потеха
дружок с осколком вчера уехал
курить охота четыре в пачке
у замкомвзвода еще заначка
но и ее не хватит надолго
хватило б нас на закрытие долга

IMG_20150528_141219
ku_bo: (Старик)
завтраки на шоссе
колонны с войны
кофе в бумаге
конец весны
IMG_20150522_085947
ku_bo: (Байда)
Притупление чувств и есть болевой синдром
притупление всех кроме имени и руки
лед весенний расталкивая багром
пароход поднимают со дна реки

из песчаных банок где близко дно
из почти поцелуев где шаг и ввысь
всякий раз прошу всякого об одном
уходя пожалуйста оглянись

уходя навсегда городя слова
мол когда-то может быть где-то там
у пересечения рукава
нам еще привидится высота

чтоб заело стрелочный механизм
в перекрестке судьбы и до несудьбы
не добраться в «после» из пункта «из»
по транзитной станции «если бы»

IMG_20150503_071909
ku_bo: (Старик)
Так они становились друг другом
чуть более разговорчивы
менее недоверчивы
слов порядок уже замечая как почерк
все решившие
но несмелые

темные ночи привычки скверные
тонкое платьице белое
в ногу за руки через темные скверы
освещать сигаретой пустые парки
обнимаясь до ссадин
целуясь в арках
оставляя друг другу
символы веры

оба глаз не спускают
с короткой ночи
закрывая глазами Read more... )
IMG_20150505_222951
ku_bo: (Байда)
садки стоять і квіт летить під ноги
і глина липне щільно до підошов
і дощ іде від хати до дороги
і час іде від цього значно довше

ніж все життя що його не спинити
ніж радість що угледіли здалека
садки і глина злітна смуга плити
в гнізді своїм один сидить лелека

і все стоїть і плине поодинці
хрущі померлі глина черевики
повітря і слова що каже жінці
самотня мокра постать чоловіка

IMG_20150123_103519
ku_bo: (Старик)
Одевайся в весеннее к черту белье
ничего не храни до особого случая
ночником освещая пустое жилье
сомневаясь твое в этот раз не твое
и себя и его без причины не мучая
постарайся от жизни брать самые лучшие
дни где вы просто живете вдвоем

IMG_20150427_153135
ku_bo: (Старик)
Побольше кофе больше сигарет
один другого краше эти дни
в которых в общем сводятся на нет
долги любовь наличие монет
и черный слишком старый пистолет
что дедом был кому-то в восемнадцать
и вы вдвоем так часто снитесь мне

уж если что и стоит отрицать
то даты связь и степень невеселья
что осторожность меряют в рубцах
что выйдет человек из сорванца
реализуя право на безделье
лицо не отличая от лица

толкая спину глядя за затылок
минуты счастья меряя в рубцах
дым кольца пробки от бутылок
лишь год на срезе снятая пыльца
в ногах пчелы от тяжести гудящей
ища ответ не в книгах а в отцах
и прошлое встречая в настоящем

где сын который просто видит сны
где есть отец и всякое возможно
крахмал хрустит в подушках белизны
довольно много но неосторожно
убит комар и ширится пятно
медведица указывает полюс

идет вагон и дребезжит окно
и кажется что сбудется одно
желание как только я укроюсь 

IMG_20140910_190038

April 2017

S M T W T F S
      1
2 34 5678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 25th, 2017 02:22 am
Powered by Dreamwidth Studios