позич

Apr. 5th, 2017 02:54 pm
ku_bo: (Старик)
Знов зацвітає клен а значить круговерть зап'ястків і імен зміцнить небесну твердь що кожної весни увірветься ось-ось і в течію піде упевнено лосось і птах що зірве ніч світанком на землі і це просте позич дорослі і малі говорять до небес як в темноту печер родився і помер звільнився і воскрес і усмішка бринить беззахисність цвіте одна коротка мить народжує все те що живить довгий рік дорослих і малих що кажучи позич робитимуть свій вдих
ku_bo: (Старик)
скидається що хтось тут плаче уві сні стикаєшся з таким що краще не дивись і кучері рясні і все що несвяте і ці прості рядки
все виглядає так що ми давно втекли у жмут свої думок у марево надій і цей повільний плин і власна самота і наш непевний крок
частини одного складного полотна велика карусель і здогадка одна непевним є усе як час йому прийде відштовхуйся від дна
ku_bo: (Старик)
Блукати
не відчуваючи втоми
тікати від гостей міста й країни
засинати на холоднім піску спираючись спиною на шезлонг поки сонечка покидають схованки і йдуть грітися натовпом на руки і куртку
і коли море холодне обпалює ноги і збиває дихання доходить до ребер забувати минуле
замовкати у тиші і знову рушати у стомлене місто крізь дивні квартали
крізь вулиці людні
й безлюдні двори
де коти і каштани
вже майже запалюють свічку наступного року
і кроки лиш кроки і кроки
і сон на піску попри хвилі
ku_bo: (Старик)
А далі старість
витоки подій щодня все далі
і луна лунає
над плесом в голубіючий воді
ku_bo: (Старик)
Вірне тлумачення літа вичавлене спожите
де ізоляторів грона тиснуть на стиглеє жито
і попри всі заборони хочеться жити і жити
так щоб не було нащадкам що про це все розказати
ось тобі кеди крилаті ось твій порожній хрещатик
ось тобі в колір сорочка
їж свій пломбір по шматочку в небо дивися за хмари
ось твої перші стожари
жевріють як її очі
ось вони перші три ночі що ти не спиш до світання
ось твоє перше кохання теплим піском у долоні
ось її щоки солоні вчать тебе чіткості ліній
жовтогарячий і синій ось горизонт проступає
море камінчиком грає біля литок і відчутно
як піднімається ртутне це відчуття величезне
світ геть в очах її щезне і за секунду до краю подумки скажеш я знаю
що ви робили тим літом вичавлені і спожиті
я вас тепер підміняю
так і єднається зграя тим що не кажуть нікому
що тим не менше до скону всі будуть мовчки робити
йти від дороги у жито красти чужу кукурудзу соняшник рвати до хати
думку що все це безглуздо
просто не помічати
ku_bo: (Байда)
зима пішла надовго і далеко
на глеки повернулися
лелеки
і світ стає світлішим по хвилині
як пір’я на його тендітній
спині
і гнізда коронують давні башти
людина посміхається
відважно
хоч має лиш бажання і надію
і діє навмання
і розуміє
що все іде від смерті і до смерті
у людській перелітній
круговерті
ku_bo: (Старик)
як укриваються зморшками її долоні
як очі зранку знову і знову червоні
як ноги на ніч гудять у цих важких черевиках
і як ці двоє один уже до одного звикли
що просинаються разом і розуміють з півслова
що запальничка із газом є ключ до дії і слова
що руки прагнуть узяти а губи мають казати
і ніжна пара тектиме з водою в чайник пузатий
бо ти приходиш один і йдеш один як і прагнув
і маєш кілька годин щоб втамувати цю спрагу
що у нестачі тепла і дефіциті озону
у власнім тілі житла у тім що буде по всьому
коли розтане туман коли замкнеться година
і довга стрілка сама коротку стрілку зустріне
ku_bo: (Старик)
І сходи в небо на замку
як міст рибальський у ставку
з сухих жердин старих цвяхів
і житнє золото дахів
вже не побачиш уві сні
калюжі синіють ясні
очами літніх дітлахів
з ікон козацьких із церков
що впізнаєш як рідну кров
і згадуєш коли гріхів
ледь підіймаєш свій тягар
і ледь згинається нога
аби коліно прихилить
хоча б на мить

дзвін

Mar. 20th, 2017 09:12 am
ku_bo: (Старик)
Зима була холодна і тепер
ти йдеш один і відчуття тупе
у грудях ніби вирваний шматок
як чорний колір вовняних хусток
чиїхось вдів кого ти не зустрів
кого не знав не бачив і не чув
не бив у товаристві по плечу
як дзвін що в місті чути у юрбі
не по тобі
ku_bo: (Байда)
тисячі дрібниць
Їм загрожують ще тисячі дрібниць
у містах що йдуть за горизонт
вікна відрізняти від бійниць
до вікна підходити разом
відчувати шепіт уночі
прокидатись слухаючи бриз
і мовчати як вона мовчить
і горіти як серпневий хмиз
швидко і яскраво а тепло
віддавати схиленій щоці

дмухати опівночі на скло
цигарки тримаючи в руці
і чекати щоб там не було
дивні старомодні папірці

закликати у кімнату день
перший день інакшого життя
сонечко долонею іде
лоскотно і рух серцебиття
ледве проступає з-під ключиць
запахом і присмаком життя
він мовчить коли вона мовчить
ku_bo: (Старик)
І чи проясниться з рештою
дзеркало в ванній
кімнаті номеру що ти навіки покинув
і чи вдалось покоївці усе тут знищити
аж геть до часу із його повільним плином
в якому двоє були заледве щасливі
ковтали марно повітря як риби на суші
і не чекаючи дива та роблячи диво
відкрити зябрами навстіж утомлені душі
не намагаючись в решті сказати важливе
відчувши слабкість у мові за браком повітря
всього лиш двоє звичайних людей особливих

діти

Feb. 6th, 2017 03:23 pm
ku_bo: (Старик)
діти в тролейбусі мружать очі
хочеться спати та сон щоночі
надто складна і нудна робота
діти питають чи вже субота
шморгають носом куйовдять коси
бачать зірки де випали роси
ходять і кажуть шляхом коротким
крутять литками їдять солодке
в пащі тварин простягають руки
мамині речі татові штуки
ті що не можна малим чіпати
спати лягати колготи халати
чистити зуби дурне робити
повільно ходити їсти помите
стригти волосся шукати одежу
серед кімнати замкову вежу
знову складати на ніч в коробку
ночі задовгі дні закороткі
ku_bo: (Старик)
лови морозний бриз із льодяних полів
лови дедлайни віз хитання голови
утомлених чинуш у боротьбі за час
неспівпадіння душ старіння на очах
від кожного зі слів що влучно долетить
і від очей що злі від млості самоти
від певності у грі з непевності в собі
чекай на перший грім у стомленій юрбі
і просто помічай очами не таких
несхожих на потік і доторком руки
примруженням повік чи змахом догори
чи поглядом простим дивись і говори
ku_bo: (Старик)
Лежать сніги
з'їдають лісову луну
мовчать птахи
і слід від лісу до ноги
рука утримує одну
цигарку стверджуючи
однину
ku_bo: (Старик)
А далі там що питає
далі уздовж дунаю
треба на схід додому
ми не потрібні нікому
тут на чужих рівнинах
але в лиху годину
дома потрібні дуже
ось тобі мапа друже
ось тобі шлях зворотній
день не жалкуй суботній
тижбо не з того роду
в тому і є свобода
йти не за крайцем хліба
йти до тюрми на шибу
на кулеметні точки
вперто іти і мовчки
але іти додому
ku_bo: (Старик)
зустрів його чуєш

після років темряви набору ваги відходняків обшуків
обнону у тачці під вікнами торгівлі усім чим тільки можна
він йшов по вулиці вгору ніби робив собі щось символічне
так принаймні спершу здалося
була пуста вулиця
як ми любимо ті хто тут виріс
порожня вулиця нагадує дитинство надто у темряві
удень вона більше не схожа на себе за браком місця
в присутності надлишку перехожих відсутності часу
вночі усе тут стоїть
здається що й серце перестає рахувати секунди до вимкнення
життя безкінечне нескінченна ця ніч
і спокій і тиша
ти знаєш в асфальті кожну щілину і кожну тут браму
кожні сарайні двері
вночі це наш ніби втрачений берег
ми вийшли на нього і йдемо пісками шукаючи мушлі

ось він іде вгору порожньою вулицею
і жовтий ліхтар з’їда жовтизну на обличчі
піднімає голову бачить мене всміхається і вповільнює крок
і там вже над ямою куди прагне ця вулиця з обох боків ми тиснемо руки
він закурює і пропонує мені
мене вистачає на посмішку
хитання головою на знак відмови і запитання ну як

він каже все добре і йде далі угору
я кажу усе добре і прямую униз
і щось символічне у напрямках наших шляхів
не дає мені спати
ku_bo: (Старик)
Холодно мінус двадцять
вітер з'їда знамена
стрічками виїдаючи їх тканину
мати кладе в кутю
мед із квіток акцій
в церкві панотче згадує згинувших поіменно
молиться без імен
за кожну живу людину
зглянься на нас всевишній  
воїнам дай перемоги
транспортники як крижні
з передчуттям тривоги
ввечері без упину
йдуть по своїй глісаді
табір уздовж дороги
начебто із дитсаду
гріють намет малюнки
голод співа у шлунку
сонного вартового
і навкруги нікого
в складності візерунку
що на вікні малює
сивий мороз різдвяний

сніг

Dec. 31st, 2016 01:48 am
ku_bo: (Старик)
Колись був сніг а зараз навпаки
спецтехніка крадеться край ріки
і зранку руки в боки фізруки
тримають світ напружуючи плечі
поштар іде з листівкою надвечір
віщує для убогого різдво
напівзамерзлий світ його їство
звиває телефонів пуповина
на люках тане сніг і хуртовини
не було вже давно у цім краю
ростуть будинки ледь упізнаю
цей горизонт коли здіймаю очі
куниця в хату дивиться щоночі
та бачить в чорнім склі лише себе
і небо чорне зранку голубе
і сон не йде та я його й не хочу

аби

Dec. 22nd, 2016 10:01 am
ku_bo: (Старик)
Без очевидної мети не переходити на ти
не брати руку до руки не намагатися щоки
торкнутись ніби не хотів що у традиціях котів
для привітання ритуал

словам віддавши головне почати з вибачте мене
і перевести все на жарт так ніби бійку на ножах
у темнім ліфті відвернув свою угледивши вину
у малодушності й добрі мовляв це личить як старі

а молодим вдихати дим і прикидатися твердим
залізом міддю і свинцем не відвертаючи лице
і не відводячи очей коли всередині пече
бажання жити зараз тут кохання взявши за мету

не виявляючи себе в юрбі впізнати саме ту
і неворожо твердо зле дивитися й шукати мить
коли потреба відпаде у тому щоби говорить
і діяти без слів і меж як полум'я під час пожеж

як у коробці сірники від перших доторків руки

сніги

Dec. 20th, 2016 09:42 am
ku_bo: (Старик)
вчора впали сніги
щось таке крутилося в голові
ніби пісня що лине долиною
пригадав уявив
у дитинстві під ліхтарем
як навшпиньки стаєш
але не вистачаэ ноги
щоб побачити сніг
на гарячому склі
і сніжинки малі укривають тебе
з голови і до ніг
засипають всю видиму далечінь
як долоня лежить на твоєму плечі
а на ранок уже не розгледиш сліди
але звідкись оце відчуття
що хтось тихо блукає
між деревами уночі

April 2017

S M T W T F S
      1
2 34 5678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 25th, 2017 05:10 pm
Powered by Dreamwidth Studios