дзвін

Mar. 20th, 2017 09:12 am
ku_bo: (Старик)
Зима була холодна і тепер
ти йдеш один і відчуття тупе
у грудях ніби вирваний шматок
як чорний колір вовняних хусток
чиїхось вдів кого ти не зустрів
кого не знав не бачив і не чув
не бив у товаристві по плечу
як дзвін що в місті чути у юрбі
не по тобі
ku_bo: (Старик)
Холодно мінус двадцять
вітер з'їда знамена
стрічками виїдаючи їх тканину
мати кладе в кутю
мед із квіток акцій
в церкві панотче згадує згинувших поіменно
молиться без імен
за кожну живу людину
зглянься на нас всевишній  
воїнам дай перемоги
транспортники як крижні
з передчуттям тривоги
ввечері без упину
йдуть по своїй глісаді
табір уздовж дороги
начебто із дитсаду
гріють намет малюнки
голод співа у шлунку
сонного вартового
і навкруги нікого
в складності візерунку
що на вікні малює
сивий мороз різдвяний
ku_bo: (Байда)
Він тоді водієм працював. Когось із начальства возив. До нас іще німка приїхала – як її звали? Шлагбаум – прізвище. Така нічого була, як на німку. Зо три місяці нудилася біля нас – літо, спека. І оце якось він її кудись там повіз – ні слова німецькою. Коли приїхали – вона така з червоними щоками, сяє як сонях – він теж на підйомі. Проходять повз нас, а у них трава у волоссі. Літо ж було – ліси навкруги. І ми йому – вітаєм з поверненням!

Семеро співають тихо, а потім гучно, а потім знов тихо. Повна церква людей і свічкою страшно підпалити комусь одежу чи хустку. Двері розчинені навстіж і з вулиці гавкіт доносить, і краплі на металевім одвірку бринять у грудневій відлизі. Діти кидають петарду – одну, потім другу і третю – потужнішу набагато. Собака знов гавкає, біжить кудись за будинки і гавкіт тихішає. Вітер з вулиці задуває холод й вологу, коліно німіє і вже несила стояти. Семеро знову співають і жіночій хорал їх підхоплює. Я ніби приходжу до тями і намагаюся повторити слова з їхньої пісні – душу усопшого раба твого. Вчора привезли в закритій труні. З полону не повернувся.

І Бондаря книга у голові крутиться – і тим що в гробах, тим що в гробах. І літо, і трава у волоссі.

кров

Jun. 16th, 2016 11:38 am
ku_bo: (Старик)
Будинок розлітався на друзки
а разом з ним усе що було поруч
і зір став замуленим вузьким
і кожен постріл змішувався з хором
важкої канонади і вогню

хлопчину укладали на броню
і мчали геть з надією на диво
на запитання як таке можливо
замовкло все і почалася злива
і людський гомін поступово вщух
у літній час між турками і Віднем

під яблуні посічені і бідні
де мідні гільзи виклали хрущу
дорогу самі до хруща подібні
і свіжа кров не висохла іще
в бинтах тьмяніла
на столі обіднім
ku_bo: (Старик)
Туман-туман-туманисько,
десь у тобі є хлопчисько добрий гарний молодий
не напитися води їй ніяк з його обличчя
бо козак він і не личить козаку під час війни
вдома буть до сивини

він сидить в тумані білім де козацкії могили
понад степом височіють а його чека дівчина
і за нього тебе просить у росу виходить боса
щоб ти того козака заховав і від ак
й від ворожого сапера від триклятого снайпера
й кулеметного набою

Read more... )
ku_bo: (Vasyl)
Такі були часи – такі часи,
що як захочеш дещо розказати,
то хтось тобі напевне не даси,
чи сам собі вкоротиш язика,
бо говорити – значить вихваляти,
а вихвалятись зась для козака.
Така була історія якась.

Поганого не пити і не їсти,
Не думати, тим більше говорити,
один поперед одного не лізти
бо ж не туристи.

Оце воно і є – найперший звичай,
як люди часто роблять в електричках –
перон порожній, напханий вагон
і гомін людський різної породи,
і мову чути з заходу і сходу,
так ніби башту в Вавилоні ми
відбудували щойно, зрозумівши,
що нас Господь за це нагородив
нерозумінням,
непорозумінням,
і це одне із вічних його див.

Доба щоночі хилиться в добу,
Багато хто вже вочевидь в Read more... )

течія

Jul. 22nd, 2015 01:48 pm
ku_bo: (Байда)
Ми пливли за течією і дорослі і малі
ні своєю нічиєю як порожні кораблі
ніби по своїй землі а насправді нічиєю
ku_bo: (Байда)
Хижа доба гілок очі печуть читати
ніжно співає мати сидячи проти зірок
коники-стрибунці із іграшками ящик
сину мій непутящий важчають місяці

руки роблять своє сон відганяють рухи
в передчутті розрухи дещо непевне є
коники стрибунці повний патронний ящик
ніч розчиняє пащу
ku_bo: (Байда)
в наших вікнах тремтять свічки за померлих і за живих
з неба натовп як море трави перехрестя наче річки
люди йдуть трави сохнуть вода витікає кудись і так
ця скорботна і тиха хода залишає вечірні міста
заколисує потяг вночі піввагону іде на війну
нетривалу думку одну відганяючи геть ідучи
глядачі лікарі шмаркачі санітарки змиваючи кров
всі сумують і вірять в добро а воно все мовчить і мовчить
підстеляючи м’яко грудки чи то глину чи попіл і лід
тим хто стомлений ліг до землі і життя увійшло в три рядки
ku_bo: (Байда)
Буденність денність зупинка вчасна
Хода неквапна як хресний хід
Летять снаряди повз нас в Попасну
До ніг злякався й прибився кіт
Він наче думає що людина
В яку усе це гатить весь день
Бодай хоч чимось та може вплине
І захистить його від людей



Люди приїхали захистити
Людей приїхали захистити
Від інших людей які супостати
Дивні двоногі істоти
Read more... )

Єві

Jan. 11th, 2015 12:11 am
ku_bo: (Байда)
Ванна вино закрити вікно
почуття вини притулить до стіни
як відьма у хаті лишає мітлу
і підзабувши що ми в тилу
очі заплющуй і спи удень
Сслухай як за вікном гуде
всесвіт легкий і всесвіт важкий
слухай тремор його ватажків
в остраху смерті і від образ
слухай фрази і вартість фраз
Більше ніколи не пам'ятай
та пригадай що ти зовсім не та
і пригадай що мета проста
сон викликай і рахуй до ста
очі заплющ і закрий вуста
слова нікому не говори
сніг на місто піде згори
все відпусти нівелюй прости
сон оминатиме блок-пости
фронт у снігу і брудні віки
непритомних чоловіків
холод в наметах нечутний спів
всіх кого іще не зустрів
вітер в підірваних фермах моста
просто рахуй до ста

April 2017

S M T W T F S
      1
2 34 5678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 25th, 2017 05:05 pm
Powered by Dreamwidth Studios