ku_bo: (Старик)
І чи проясниться з рештою
дзеркало в ванній
кімнаті номеру що ти навіки покинув
і чи вдалось покоївці усе тут знищити
аж геть до часу із його повільним плином
в якому двоє були заледве щасливі
ковтали марно повітря як риби на суші
і не чекаючи дива та роблячи диво
відкрити зябрами навстіж утомлені душі
не намагаючись в решті сказати важливе
відчувши слабкість у мові за браком повітря
всього лиш двоє звичайних людей особливих

малы

Feb. 13th, 2017 03:41 pm
ku_bo: (Старик)
как эти люди порой становятся нам малы`
и мы становимся чем-то мелким неинтересным
силки из рук наборы мнений не слишком честных

как эти кольца потом становятся нам малы
и как все острое притупляется даже стены
уже не в силах выдержать этой мглы

и мы сбегаем прекрасно зная очаг увы
не может больше нам дать тепла и хотя бы света
и только бег разбивая ноги снося углы

діти

Feb. 6th, 2017 03:23 pm
ku_bo: (Старик)
діти в тролейбусі мружать очі
хочеться спати та сон щоночі
надто складна і нудна робота
діти питають чи вже субота
шморгають носом куйовдять коси
бачать зірки де випали роси
ходять і кажуть шляхом коротким
крутять литками їдять солодке
в пащі тварин простягають руки
мамині речі татові штуки
ті що не можна малим чіпати
спати лягати колготи халати
чистити зуби дурне робити
повільно ходити їсти помите
стригти волосся шукати одежу
серед кімнати замкову вежу
знову складати на ніч в коробку
ночі задовгі дні закороткі
ku_bo: (Старик)
улицы у воды
к запаху мокрой тины
вдоль фонарей вода
зыбко все отражает
ветер дует в листву
как в паруса бригантины
мы поливаем день
нового урожая
первым сухим вином
белого винограда
где-то гудит далеко
синий контейнеровоз
музыка и прибой
крашеная ограда
волны и фонари
запах твоих волос

ловцы

Feb. 2nd, 2017 11:18 am
ku_bo: (Байда)
просто сидеть в полосе прибоя
просто молчать смотреть в голубое
жизнь проживать в мелочах с тобою
отогревая льды

утро лодыжки и сигереты
море конечно и есть край света
кромка воды говорит об этом
лижет твои следы

тихое счастье в молярной массе
кремния извести на террасе
света машин далеко на трассе
с отблесками слюды

мы ловцы счастья тепла и мидий
лета в его первозданном виде
чаек и пульса как на корриде
звука большой воды
ku_bo: (Старик)
лови морозний бриз із льодяних полів
лови дедлайни віз хитання голови
утомлених чинуш у боротьбі за час
неспівпадіння душ старіння на очах
від кожного зі слів що влучно долетить
і від очей що злі від млості самоти
від певності у грі з непевності в собі
чекай на перший грім у стомленій юрбі
і просто помічай очами не таких
несхожих на потік і доторком руки
примруженням повік чи змахом догори
чи поглядом простим дивись і говори
ku_bo: (Старик)
Він каже - ще певно три роки. Ми з нею купимо дім у Іспанії чи Португалії. Будемо жити там де тепло і море. З мене вистачить холоду і туманів. Радше два роки - певно що два.

Ми сидимо десь у горах – англієць і чех, австрієць і німець. Говоримо про найближчі плани. Для мене найближчі плани - це повернутись додому і прожити ще місяць. Для нього - найближчі три роки. І все певно тому, що я не здатний прогнозувати на довше, живучі у країні, яка за десять років кинула уже тричі лише на внутрішній валюті, де голова нацбанку публікує свої заощадження у доларах в основному, а потім каже, що винен пересічний українець, бо не довіряє Гривні і продає її за першого шансу.

Колись давно запитав у нього - а що як фунт зненацька впаде? Що як твої заощадження втратять будь-який сенс, що як ти збіднієш за один день? Він подивився на мене, намагаючись осягнути слова, а потім на пальцях, наче дитині спробував пояснити. Ось, розумієш, я ходжу у один і той самий тенісний клуб щосуботи, після того іду у той самий паб, п'ю те саме пиво під фіш енд чіпс. Так, за тридцять років пиво стало дещо дорожче, але це те саме пиво майже за ті самі гроші. Власники клубу і пабу - ті самі люди. Нічого не може змінитися отак просто.

Ось життєва мудрість англійця. Із цим мені летіти додому, де все стає іншим за одну лише ніч, де все, на що можеш покластися - це неприємності. Вони неодмінно прийдуть.
ku_bo: (Старик)
Лежать сніги
з'їдають лісову луну
мовчать птахи
і слід від лісу до ноги
рука утримує одну
цигарку стверджуючи
однину
ku_bo: (Старик)
А далі там що питає
далі уздовж дунаю
треба на схід додому
ми не потрібні нікому
тут на чужих рівнинах
але в лиху годину
дома потрібні дуже
ось тобі мапа друже
ось тобі шлях зворотній
день не жалкуй суботній
тижбо не з того роду
в тому і є свобода
йти не за крайцем хліба
йти до тюрми на шибу
на кулеметні точки
вперто іти і мовчки
але іти додому
ku_bo: (Niggaz)
Ночи в городе холодны и пусты
ты идешь вдоль реки проверяя посты
полицейских машин и у входов в метро
где холодная ночь протекает в нутро
из бутылки под градусом ниже нуля
ты летишь в этой тьме на планете земля
в темноту в темноте из сплошной темноты
ku_bo: (Старик)
зустрів його чуєш

після років темряви набору ваги відходняків обшуків
обнону у тачці під вікнами торгівлі усім чим тільки можна
він йшов по вулиці вгору ніби робив собі щось символічне
так принаймні спершу здалося
була пуста вулиця
як ми любимо ті хто тут виріс
порожня вулиця нагадує дитинство надто у темряві
удень вона більше не схожа на себе за браком місця
в присутності надлишку перехожих відсутності часу
вночі усе тут стоїть
здається що й серце перестає рахувати секунди до вимкнення
життя безкінечне нескінченна ця ніч
і спокій і тиша
ти знаєш в асфальті кожну щілину і кожну тут браму
кожні сарайні двері
вночі це наш ніби втрачений берег
ми вийшли на нього і йдемо пісками шукаючи мушлі

ось він іде вгору порожньою вулицею
і жовтий ліхтар з’їда жовтизну на обличчі
піднімає голову бачить мене всміхається і вповільнює крок
і там вже над ямою куди прагне ця вулиця з обох боків ми тиснемо руки
він закурює і пропонує мені
мене вистачає на посмішку
хитання головою на знак відмови і запитання ну як

він каже все добре і йде далі угору
я кажу усе добре і прямую униз
і щось символічне у напрямках наших шляхів
не дає мені спати

ртуть

Jan. 9th, 2017 09:40 pm
ku_bo: (Старик)
виден ли млечный путь
выеден и щербат
улицей льется ртуть
музыка на столбах
все превращает в сон
снег как морской песок
море над головой
бьется в седой висок
ku_bo: (Старик)
Холодно мінус двадцять
вітер з'їда знамена
стрічками виїдаючи їх тканину
мати кладе в кутю
мед із квіток акцій
в церкві панотче згадує згинувших поіменно
молиться без імен
за кожну живу людину
зглянься на нас всевишній  
воїнам дай перемоги
транспортники як крижні
з передчуттям тривоги
ввечері без упину
йдуть по своїй глісаді
табір уздовж дороги
начебто із дитсаду
гріють намет малюнки
голод співа у шлунку
сонного вартового
і навкруги нікого
в складності візерунку
що на вікні малює
сивий мороз різдвяний

April 2017

S M T W T F S
      1
2 34 5678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2017 10:36 am
Powered by Dreamwidth Studios