ku_bo: (Байда)
Эта разница ощутима. Теперь ее замечаешь. Румяные солдаты в сбитых на бок беретах, техника, не видевшая войны, и все они похожие на детей с новой игрушкой. Они и есть дети, конечно. Все мы тут чьи-нибудь дети, что давно уже выросли.
Дети кружат вокруг железяк, что хранят молчание и способность превратить все вокруг в камни и пыль. Все смеются.
Отрывается и взлетает воздушный шарик. Парашютисты садятся на площадь с государственным флагом. Символично, не так ли? Куда ступает нога там будет и флаг. Люди, не знающие войны, да будет так отныне и навсегда. Румяные молодые солдаты, полные гордости и доброты, толпы детей на площадях, шарик, взлетающий в небо.

ku_bo: (Байда)
тисячі дрібниць
Їм загрожують ще тисячі дрібниць
у містах що йдуть за горизонт
вікна відрізняти від бійниць
до вікна підходити разом
відчувати шепіт уночі
прокидатись слухаючи бриз
і мовчати як вона мовчить
і горіти як серпневий хмиз
швидко і яскраво а тепло
віддавати схиленій щоці

дмухати опівночі на скло
цигарки тримаючи в руці
і чекати щоб там не було
дивні старомодні папірці

закликати у кімнату день
перший день інакшого життя
сонечко долонею іде
лоскотно і рух серцебиття
ледве проступає з-під ключиць
запахом і присмаком життя
він мовчить коли вона мовчить
ku_bo: (Старик)
І чи проясниться з рештою
дзеркало в ванній
кімнаті номеру що ти навіки покинув
і чи вдалось покоївці усе тут знищити
аж геть до часу із його повільним плином
в якому двоє були заледве щасливі
ковтали марно повітря як риби на суші
і не чекаючи дива та роблячи диво
відкрити зябрами навстіж утомлені душі
не намагаючись в решті сказати важливе
відчувши слабкість у мові за браком повітря
всього лиш двоє звичайних людей особливих

малы

Feb. 13th, 2017 03:41 pm
ku_bo: (Старик)
как эти люди порой становятся нам малы`
и мы становимся чем-то мелким неинтересным
силки из рук наборы мнений не слишком честных

как эти кольца потом становятся нам малы
и как все острое притупляется даже стены
уже не в силах выдержать этой мглы

и мы сбегаем прекрасно зная очаг увы
не может больше нам дать тепла и хотя бы света
и только бег разбивая ноги снося углы

діти

Feb. 6th, 2017 03:23 pm
ku_bo: (Старик)
діти в тролейбусі мружать очі
хочеться спати та сон щоночі
надто складна і нудна робота
діти питають чи вже субота
шморгають носом куйовдять коси
бачать зірки де випали роси
ходять і кажуть шляхом коротким
крутять литками їдять солодке
в пащі тварин простягають руки
мамині речі татові штуки
ті що не можна малим чіпати
спати лягати колготи халати
чистити зуби дурне робити
повільно ходити їсти помите
стригти волосся шукати одежу
серед кімнати замкову вежу
знову складати на ніч в коробку
ночі задовгі дні закороткі
ku_bo: (Старик)
улицы у воды
к запаху мокрой тины
вдоль фонарей вода
зыбко все отражает
ветер дует в листву
как в паруса бригантины
мы поливаем день
нового урожая
первым сухим вином
белого винограда
где-то гудит далеко
синий контейнеровоз
музыка и прибой
крашеная ограда
волны и фонари
запах твоих волос

ловцы

Feb. 2nd, 2017 11:18 am
ku_bo: (Байда)
просто сидеть в полосе прибоя
просто молчать смотреть в голубое
жизнь проживать в мелочах с тобою
отогревая льды

утро лодыжки и сигереты
море конечно и есть край света
кромка воды говорит об этом
лижет твои следы

тихое счастье в молярной массе
кремния извести на террасе
света машин далеко на трассе
с отблесками слюды

мы ловцы счастья тепла и мидий
лета в его первозданном виде
чаек и пульса как на корриде
звука большой воды
ku_bo: (Старик)
лови морозний бриз із льодяних полів
лови дедлайни віз хитання голови
утомлених чинуш у боротьбі за час
неспівпадіння душ старіння на очах
від кожного зі слів що влучно долетить
і від очей що злі від млості самоти
від певності у грі з непевності в собі
чекай на перший грім у стомленій юрбі
і просто помічай очами не таких
несхожих на потік і доторком руки
примруженням повік чи змахом догори
чи поглядом простим дивись і говори
ku_bo: (Старик)
Він каже - ще певно три роки. Ми з нею купимо дім у Іспанії чи Португалії. Будемо жити там де тепло і море. З мене вистачить холоду і туманів. Радше два роки - певно що два.

Ми сидимо десь у горах – англієць і чех, австрієць і німець. Говоримо про найближчі плани. Для мене найближчі плани - це повернутись додому і прожити ще місяць. Для нього - найближчі три роки. І все певно тому, що я не здатний прогнозувати на довше, живучі у країні, яка за десять років кинула уже тричі лише на внутрішній валюті, де голова нацбанку публікує свої заощадження у доларах в основному, а потім каже, що винен пересічний українець, бо не довіряє Гривні і продає її за першого шансу.

Колись давно запитав у нього - а що як фунт зненацька впаде? Що як твої заощадження втратять будь-який сенс, що як ти збіднієш за один день? Він подивився на мене, намагаючись осягнути слова, а потім на пальцях, наче дитині спробував пояснити. Ось, розумієш, я ходжу у один і той самий тенісний клуб щосуботи, після того іду у той самий паб, п'ю те саме пиво під фіш енд чіпс. Так, за тридцять років пиво стало дещо дорожче, але це те саме пиво майже за ті самі гроші. Власники клубу і пабу - ті самі люди. Нічого не може змінитися отак просто.

Ось життєва мудрість англійця. Із цим мені летіти додому, де все стає іншим за одну лише ніч, де все, на що можеш покластися - це неприємності. Вони неодмінно прийдуть.
ku_bo: (Старик)
Лежать сніги
з'їдають лісову луну
мовчать птахи
і слід від лісу до ноги
рука утримує одну
цигарку стверджуючи
однину
ku_bo: (Старик)
А далі там що питає
далі уздовж дунаю
треба на схід додому
ми не потрібні нікому
тут на чужих рівнинах
але в лиху годину
дома потрібні дуже
ось тобі мапа друже
ось тобі шлях зворотній
день не жалкуй суботній
тижбо не з того роду
в тому і є свобода
йти не за крайцем хліба
йти до тюрми на шибу
на кулеметні точки
вперто іти і мовчки
але іти додому
ku_bo: (Niggaz)
Ночи в городе холодны и пусты
ты идешь вдоль реки проверяя посты
полицейских машин и у входов в метро
где холодная ночь протекает в нутро
из бутылки под градусом ниже нуля
ты летишь в этой тьме на планете земля
в темноту в темноте из сплошной темноты
ku_bo: (Старик)
зустрів його чуєш

після років темряви набору ваги відходняків обшуків
обнону у тачці під вікнами торгівлі усім чим тільки можна
він йшов по вулиці вгору ніби робив собі щось символічне
так принаймні спершу здалося
була пуста вулиця
як ми любимо ті хто тут виріс
порожня вулиця нагадує дитинство надто у темряві
удень вона більше не схожа на себе за браком місця
в присутності надлишку перехожих відсутності часу
вночі усе тут стоїть
здається що й серце перестає рахувати секунди до вимкнення
життя безкінечне нескінченна ця ніч
і спокій і тиша
ти знаєш в асфальті кожну щілину і кожну тут браму
кожні сарайні двері
вночі це наш ніби втрачений берег
ми вийшли на нього і йдемо пісками шукаючи мушлі

ось він іде вгору порожньою вулицею
і жовтий ліхтар з’їда жовтизну на обличчі
піднімає голову бачить мене всміхається і вповільнює крок
і там вже над ямою куди прагне ця вулиця з обох боків ми тиснемо руки
він закурює і пропонує мені
мене вистачає на посмішку
хитання головою на знак відмови і запитання ну як

він каже все добре і йде далі угору
я кажу усе добре і прямую униз
і щось символічне у напрямках наших шляхів
не дає мені спати

ртуть

Jan. 9th, 2017 09:40 pm
ku_bo: (Старик)
виден ли млечный путь
выеден и щербат
улицей льется ртуть
музыка на столбах
все превращает в сон
снег как морской песок
море над головой
бьется в седой висок
ku_bo: (Старик)
Холодно мінус двадцять
вітер з'їда знамена
стрічками виїдаючи їх тканину
мати кладе в кутю
мед із квіток акцій
в церкві панотче згадує згинувших поіменно
молиться без імен
за кожну живу людину
зглянься на нас всевишній  
воїнам дай перемоги
транспортники як крижні
з передчуттям тривоги
ввечері без упину
йдуть по своїй глісаді
табір уздовж дороги
начебто із дитсаду
гріють намет малюнки
голод співа у шлунку
сонного вартового
і навкруги нікого
в складності візерунку
що на вікні малює
сивий мороз різдвяний

все

Jan. 3rd, 2017 11:26 am
ku_bo: (Старик)
Влажно тепло и почти зима
рябь на воде говорит сомам
что не сомкнулся над ними лед
вдоль проводов летит самолет
и полоса в десятичную дробь
тут знаменателем ставит всех
помнящих лица и имена
камень в воде достигая дна
бьется о дно так и мы с тобой
ищем друг друга там где темно

сніг

Dec. 31st, 2016 01:48 am
ku_bo: (Старик)
Колись був сніг а зараз навпаки
спецтехніка крадеться край ріки
і зранку руки в боки фізруки
тримають світ напружуючи плечі
поштар іде з листівкою надвечір
віщує для убогого різдво
напівзамерзлий світ його їство
звиває телефонів пуповина
на люках тане сніг і хуртовини
не було вже давно у цім краю
ростуть будинки ледь упізнаю
цей горизонт коли здіймаю очі
куниця в хату дивиться щоночі
та бачить в чорнім склі лише себе
і небо чорне зранку голубе
і сон не йде та я його й не хочу

шов

Dec. 31st, 2016 01:44 am
ku_bo: (Старик)
все видится в малом но хочется о большом
так моль проедает и солнце сжигает шов
и жизнь протекает дырою в твоем плаще
язык замыкая на круге простых вещей
ku_bo: (Старик)
Вот носок у дивана
как сгорбленный кашалот
на паркетном песке во слабеющей тьме
белоснежная яхта открытый капот
там у шкафа с одеждой кабриолет
дети спят город замер а сон не идет
я молчу ощущая как время несет
этот дом где я в комнате тысячу лет
с одной мыслью паршивой
что помощь вот-вот
а она и не думала нет
ku_bo: (Байда)
висит еще не выстиранный китель
на спинке стула выглядя сутуло
и люди в одинаковых ботинках
под утро заменяя караулы
уходят в ночь а выходя из ночи
из глаз еще не выгнав полумрака
садятся тихо выглядя не очень
и спят потом брыкаясь как собака
которой снится первая охота
пригожей осенью и перья на травинках
и кители висящие на спинках
покорно выдыхают запах пота

April 2017

S M T W T F S
      1
2 34 5678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 25th, 2017 05:04 pm
Powered by Dreamwidth Studios